Ковзати між розпусністю і цнотливістю

«…у мене виникло запитання щодо внутрішньої ідентифікації: за останній час було багато ситуацій, які показали, що в мені відбувається внутрішнє роздвоєння.

Я обожнюю секс, я відкрита, люблю різноманітність, можу вільно й із задоволенням про це побалакати, і мені це подобається, приносить насолоду, але водночас є певні табу (наприклад, я нікому не надсилаю оголених частин свого тіла, тим паче незнайомим чоловікам, але чим більше я вважаю певні речі вульгарними, непристойними й заперечую їх, тим більше отримую пропозицій це зробити), не знаю, як тобі точніше сформулювати, може, чоловіки це відчувають. Зав’язується таке листування, вільна розмова, флірт, але чим далі заходить бесіда, тим більше починає прокидатися інша моя натура, більш закрита, консервативна, і ця ситуація починає мене злити, я обриваю спілкування, бо відчуваю роздратування на саму себе, хоча мені в кайф розмови про секс, ця гра. Знаєш, така боротьба розпусниці та богобоязливої дами. Не знаю, як із цим упоратися: щойно я стаю такою Леді, чоловіки поводяться відповідно, але, починаючи поводитися вільніше, бо довго бути Леді мені нудно, вони дивуються, а от із чоловіками вальяжними, розкутими мені це в кайф, але саме тоді й випливає така черниця. Я не розумію чому, що відбувається, це комплекси, мені це заважає, і я не знаю, як це опрацювати, і, напевно, мені ще лише з тобою це легко обговорити.»

Це питання не внутрішньої ідентифікації, а дозволу собі бути і розкутою, і цнотливою. Немає потреби обирати раз і назавжди, бути тобі розкутою чи цнотливою, суть у тому, щоб спонтанно ковзати в цьому діапазоні. Коли ти доходиш до меж своєї розкутості (звідки от-от можна перейти в розпусність), ти природним чином починаєш зворотний рух до цнотливості (звідки от-от можна перейти в скутість), і назад, і так знову й знову. Ти все робиш правильно: пустуєш доти, доки це приносить тобі задоволення, а щойно відчуваєш, що наближаєшся до межі власної розкутості, починаєш ковзати назад, на безпечну відстань від неї. Деякі чоловіки здатні виводити жінку за межі її уявлень про розкутість, і завдяки спілкуванню з такими чоловіками жінка розширює свої межі, свій діапазон. До таких чоловіків жінки незмінно відчувають потяг і вдячність. Оскільки в жінок є внутрішнє прагнення розширювати свої межі, вони інтуїтивно шукають чоловіка, який вкаже точку її межі й, тримаючи жінку за руку, виведе її трохи далі за її межі. Але навіть із таким чоловіком жінка, вийшовши за власні межі, відчуватиме потребу повернутися в зону комфорту, причому що далі вона від неї відійшла, то цнотливішою їй хочеться себе відчути. Це процес розширення власних меж, тож не думай, що з тобою щось не так, усе так, просто дозволяй цьому бути. Чоловіки, здатні виводити тебе за твої межі, не розгубляться від твого повернення в цнотливість, вони просто знову залучатимуть тебе до розкутості. А ті, які під час природного ковзання тебе в цнотливість втрачатимуть інтерес, безумовно, не мають сили вивести тебе за власні межі, тож шкодувати в такому разі абсолютно нема за чим.

З любов’ю,

Марга

Стаття захищена законом про авторські та суміжні права. Під час використання й передруку матеріалу активне посилання на онлайн-школу Шлях сексуальності обов’язкове!